На Сумщині селище Велика Писарівка (колишній районний центр, а нині – центр громади) знаходиться біля самого кордону з росією, кілометрів за п’ять-шість. Саме через цей населений пункт у перший день повномасштабної війни війська країни-агресора вторглися на територію України. Один із тих, хто на світанку 24 лютого 2022-го року спостерігав крізь вікно за колонами із сотень одиниць російських танків, гармат, тягачів, бензовозів та іншої важкої техніки, – головний редактор великописарівської газети «Ворскла» Олексій Пасюга. Він здобув освіту вченого агронома, але понад чверть століття віддав роботі в журналістиці (член Національної спілки журналістів України з 1999 року). Разом із колективом просто під обстрілами випускав газету у формі «бойового листка». Відмовив окупантам у співпраці, що ледь не коштувало йому життя. А згодом відновив роботу редакції під українським прапором. У червні 2022-го за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики та інформаційної сфери, мужність і самовідданість, виявлені під час висвітлення подій повномасштабного вторгнення росії на територію України, багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність Олексій став кавалером державного ордену «За заслуги» III ступеня. Про досвід виживання газети та діяльність редакції впродовж війни Олексій ПАСЮГА розповів нашому виданню. Йому – слово. З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ
– Ми якось так влаштовані, на жаль, що навіть війна нас учить повільно… Наприклад, тривога, але люди не йдуть в укриття. А практика показала: найбільше вбитих і поранених саме на вулиці. Та говорити про це ніби й марно. Не раз спостерігали, – поки в населеному пункті немає жертв, то наче все й нормально. А вже як з’являються вбиті, поранені , тоді приходить усвідомлення, що таки потрібно щось робити для своєї безпеки… У Олександра Соломка є підстави для власних висновків. Він і його команда знімають велику війну з першого її дня. Більше того: з квітня 2022 року документують воєнні злочини російських військових на території Шосткинського району. Так склалося, що Ямпільське інформаційне агентство (так називаються вони тепер) виявилося єдиним, хто знімав відео часу російської агресії на півночі області. І знімає зараз, попри те, що їх маленький Ямпіль теж став зоною активної уваги ворога. ЩОБ ЖОДЕН ЗЛОЧИН НЕ ЛИШИВСЯ НЕПОМІЧЕНИМ
Понад 100 років, а точніше – 105, виходить одна з найстаріших на Сумщині друкованих газет – «Білопільщина». За ці роки, напевне, було багато кризових моментів, подолання яких давало поштовх до подальшого життя газети, її розвитку. Про виклики, які стоять перед газетою зараз, про шляхи їх вирішення – роздуми головної редакторки газети «Білопільщина» Наталії Калініченко.
Люди з камерою та мікрофоном стали звичним явищем на війні. Вони завжди намагаються бути в епіцентрі подій, фіксуючи те, що робить агресор із Україною. Серед тих, хто, нерідко з ризиком для життя, оперативно збирає і доносить загалу інформацію про нинішні події, і кореспонденти регіональної телерадіокомпанії Суспільне Суми.
З якими проблемами стикаються медіа, які працюють у громадах поблизу кордону з Росією та Білоруссю? Крім російських обстрілів, які декому доводиться переживати щодня, це й мобілізація персоналу, і нестача працівників, що пов’язано з попереднім пунктом, і недопуск на місця подій, і потреба в трансформації. Про все це говорили у Чернігові на першому медіафорумі “Медіа прикордонних громад в умовах війни”, який зібрав понад 45 журналістів з Чернігівської, Сумської та Житомирської областей. Організував форум, який тривав 26-27 вересня, регіональний хаб Інституту масової інформації “Медіабаза Чернігів”.