Письменник повідомив також, що його книга «Тайны родного Слова» вперше буде видана в Україні, зокрема - в чернігівському видавництві. В ній Юрій Миколайович переконливо доводить, що автор «Слова» — жінка сіверського князівського роду, яку звали Болеслава. Вона була донькою чернігівського, а на час походу Ігоря  — великого київського князя Святослава Всеволодовича (того, що «изрони злато слово слезами смешено») і дружиною Володимира — сина галицького князя Ярослава (в Поемі це Ярослав Осмомисл).

«Женщины Древней  Руси были высоко образованными, потому и летописцев и словознавцев среди них было немало, — стверджує Ю. Сбітнєв. —  Однако об этом не принято ни писать, ни говорить». Цікаво, що й похід князя Ігоря, за словами письменника, мав на меті зовсім інше, ніж вважалося досі. Це не був похід заради помсти або грабіжництва. Ігор та його союзники прагнули повернути до складу Київської Русі землі, які колись належали їх дідам-прадідам.

Юрій Миколайович повідомив також, що на початку липня за його ініціативою в Новгороді-Сіверському відбудуться святкові заходи до 825-річчя «Слова о полку Ігоревім». В містечку планується зустріч письменників представників творчих Спілок з Росії, України та Білорусі, а також дослідників, які вивчають цю літературну пам’ятку.

Эта встреча состоится в знак того, что мы, русские люди (а под русскими я подразумеваю три равновеликих братских народа – украинцев, белорусов и русских), еще живы, — сказав Ю. Сбітнєв. — Мне кажется, в Украине процесс осмысления своей национальной истории и национальной самоидентификации глубже, нежели в России. Именно поэтому мне так нравится бывать в этой стране.

Заплановано також встановити пам’ятний знак на Путивльській горі біля містечка Путивськ, де лунав колись «Плач Ярославни» (неподалік Новгорода-Сіверського). Родзинкою святкування може стати виступ когось із професійних читців, які виконають «Плач Ярославни». За словами Ю. Сбітнєва, українська мова за звучанням та вимовою голосних, приголосних найближча до давньоруської мови, на якій було написане «Слово». Тож маємо нагоду почути й переконатися в цьому. В організації святкових заходів Юрію Миколайовичу допомагають звичайні люди — краєзнавці, науковці, підприємці — жителі Новгорода-Сіверського та Чернігова.

Схоже, що російський письменник має намір оселитися в Новгороді-Сіверському. «Я действительно хочу там жить! — заявив він журналістам.В Новгороде сохранилось несколько домов, принадлежавших древнему новгород-северскому роду Сбитневых. Своей малой родиной до сих пор я считал древнюю Лопасню — княжий град Новгород-Северского княжества. Однако сейчас я обрел свою настоящую родину, я совершенно определенно это чувствую, и это не пустые слова».

{jcomments on}