Про це 23 липня в медіа-центрі «Моє місто» (Чернігів) говорили столичний медіаексперт Світлана Єременко та медіааналітик Отар Довженко зі Львова. До обговорення гарячої теми «Як протидіяти інформаційній агресії?» долучилися також представники місцевих ЗМІ, лідери громадських організацій, політологи. Учасники дискусії шукали відповіді на такі питання: Як не стати пішаком у цій інформаційній війні? Як відрізнити пропаганду від правдивого викладення подій, аби не потрапити в інформаційну пастку? Ким під час війни є журналіст: спостерігачем, ретранслятором, громадянином, активістом? Чи існують особливості діяльності ЗМІ та НДО в прикордонних регіонах? І що, врешті-решт, мають робити громадяни, представники влади, ЗМІ та НДО для зміцнення інформаційної безпеки нашої держави?
- Я вважаю, що ми знаходимося під інформаційною окупацією РФ всі 23 роки нашої незалежності, - наголосила Світлана Єременко, - адже весь цей час у нас виходили російські видання «Московський комсомолець», «Комсомольська правда», «Известия» тощо. В Україні працювали медіа-менеджери, журналісти, ведучі, які приховано чи відверто пропагували проросійські цінності, проросійські погляди, такі поняття, що ми «єдина країна», «єдиний народ», що у нас спільне минуле, то чому ж не може бути спільного майбутнього. У Криму, в Донецькій і Луганській областях працювали проросійські громадські організації, в які вкладалися величезні кошти сусідньою державою, щоб вони вели приховану чи відверту антиукраїнську пропаганду. Ми бачимо, що наші канали активно демонструють російські серіали, шоу, мультфільми, а в книгарнях досі переважають книги, видані в РФ чи російськомовні.
Як керівник проекту з моніторингу регіональних медіа, що триває третій рік у Харківській, Донецькій, Львівській, Сумській, Вінницькій областях та Криму, Світлана Єременко володіє статистикою про кількість матеріалів із ознаками замовності чи цензури. За результатами моніторингу, фактично кожен п’ятий матеріал в регіональних медіа мав ознаки «джинси». Перед парламентськими виборами 2012 року замовним був кожен третій матеріал. «За даними досліджень, тільки 30% журналістів знайомі з кодексом журналістської етики, а найбільше матеріалів із ознаками замовності публікують комунальні та державні ЗМІ – від 30% до 60%. Тобто деякі українські ЗМІ та журналісти активно підтримували владу Януковича, оспівували неіснуюче покращення, а під час Майдану фактично долучились до антиукраїнської пропаганди, яку проводили російські медіа», - підсумовує медіаексперт.
Продовжуючи цю тему, Отар Довженко звернув увагу присутніх на те, що під час війни нового типу, яку називають «гібридною» або «нелінійною», дуже важко буває розібратися, на чиєму боці той чи інший «боєць» інформаційного фронту. Пропагандистські компанії Кремля в Україні набувають тонших форм, вони пристосовані до наших реалій. Він навів недавній приклад: у всіх українських медіа пройшла компанія з дискредитації біженців з Донбасу. Вона почалася з повідомлень у соцмережах «я чула від знайомого, в якого живуть біженці, що вони ненавидять Україну й ведуть себе нахабно».
- Такі повідомлення не можна перевірити, але вони знайшли вдячну аудиторію, і почали швидко поширюватися, - аналізує події Отар Довженко. - Другий рівень – журналісти, для яких соцмережі є первинним середовищем збору інформації, вони підхопили тему, поїхали до біженців, а там, зрозуміло, серед кількох сотень можна знайти людину, яка скаже саме те, що ви хочете почути. І далі це з’являється в теленовинах. Далі ідея: «біженці – невдячні, тому ми не повинні їх годувати», поширюється на масову аудиторію. А далі трансформується у наступний меседж: «вони невдячні, їх не перевиховаєш, то, може, є сенс в тому, щоб цей Донбас відпустити?»
Тому журналістам варто бути вкрай обережними в роботі з джерелами, згадати про свою відповідальність перед суспільством, сумлінно «фільтрувати» інформацію, за можливості – вирушати на місце подій. Фахівці зійшлися на думці, що в інформаційній війні не варто діяти методами окупанта, тобто вести контрпропаганду. «Найкращою відповіддю на брехню завжди буде правда з доказами», - переконаний Отар Довженко.
Місцеві експерти Олександр Назаренко, голова Асоціації регіональних ЗМІ, редактор менської районної газети «Наше слово», Юрій Паперний, політтехнолог, політичний оглядач і Станіслав Глушак, директор Агенції інформаційних комунікацій «Соціалізм», говорили про те, що у Чернігові існує інформаційний вакуум; події зоні АТО висвітлюються не системно; важливо в матеріалах про армію не повідомляти інформацію про те, де базується ця частина, які перед нею військові завдання; необхідно більше позитивної інформації про бійців, армію; необхідна чітка державна програма з інформаційної безпеки; варто пропонувати зрозумілі патріотичні меседжі для різних категорій населення, як-от, для російськомовних, для вірян Московського патріархату, для нацменшин тощо.
Щодо особливостей діяльності ЗМІ та журналістів прикордонних регіонів, зокрема і Чернігівської області, то необхідно подавати детальну та правдиву інформацію про ситуацію у регіоні, попереджати про небезпеку та надавати людям необхідні рекомендації, наприклад про те, як надавати першу допомогу, де розміщуються бомбосховища та у якому вони стані, запобігати викривленню інформації, щоб не посіяти паніку. А для журналістів варто проводити тренінги з фізичної безпеки та про те, як працювати у зонах конфліктів. Експерти зійшлися на тому, що відповідальність журналістів у кризовій ситуації інформаційної агресії та неоголошеної війни Росії проти України зростає стократ.
Захід організований Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика (м. Київ) за підтримки USAIDчерез Інтерньюз Нетворк.
