“Цей форум планувався рік тому, ми не знали, яким він буде і чи буде взагалі, тому зараз дуже раді, що зібралися, хоч і під звуки сирен та польоти Кинджалів.

Радіємо, що маємо можливість зустрічатися, спілкуватися про наші проблеми та виклики, які є сьогодні у медіасередовищі, шукати нові контакти, обмінюватися досвідом, кращими практиками, думати, як нам жити далі”, – сказав представник Інституту масової інформації в Чернігівській області та керівник Медіабази Чернігів Павло Пущенко.

Представниця Посольства США Ольга Жиряченкова відзначила користь мережі медіабаз для журналістів.

“Ми дуже раді і втішені, що змогли профінансувати цю ініціативу, яку виконує Інститут масової інформації. Це не єдиний медіахаб, який ми підтримуємо і будемо сподіватися, що ця мережа хабів існуватиме і поза рамками даного проекту та зможе допомагати журналістам”, – сказала вона.

Війна впливає на розвиток і трансформацію медіа 

Попри всі виклики і труднощі, українські журналісти постійно розвиваються і вдосконалюють свої вміння і навички, зазначила у промові директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк.

“Зараз ми переживаємо дуже складний період, адже ми стикаємося із викликом війни, ми стикаємося із викликом нових технологій, соцмереж, куди відтікає аудиторія, відтікає реклама, ми змушені трансформуватися. Також ми стикаємося з економічним викликом – немає зараз достатнього фінансування на регіональному рівні. Це змушує вас постійно виходити із зони комфорту та постійно розвиватися”, – зазначила Оксана Романюк.

У прикордоння проривається російський телевізор

У Чернігівській області немає проблем із покриттям українськими каналами та радіостанціями, але через проблеми із електропостачанням інколи проривається російський сигнал. Про це розповіла представниця Нацради з питань телебачення та радіомовлення у Чернігівській області Ірина Сенченко на дискусії про виклики роботи медіа у прикордонних громадах.

“Після того, як був запущений державний мультиплекс, я можу з точністю сказати, що у нас немає непокритих ділянок. Можливо, у людей є проблеми з обладнанням. Також є проблема з електропостачанням. Зникає у зв’язку із тим, що працівники не швидко можуть запустити обладнання. Це певний період. І, звісно, воно виходить з ладу. Але ми маємо покриття.

Я не буду говорити точково, де знаходиться обладнання, однак моніторинг я роблю і на прикордонні. Раніше у нас також була проблема із заходом сигналу з території Росії та Білорусі. Вона була десятки років”, – каже Ірина Сенченко. 

Бронювання журналістів – виклик для медіа

Одна з головних проблем для редакцій — це труднощі з заміною мобілізованих працівників, каже шеф-редакторка північно-східного хабу Суспільного Алла Скорик.

“Це насправді величезна проблема. Не так складно замінити, наприклад, бухгалтера або адміністратора. Є величезна проблема, яка стосується відеографів, є рідкісні графіки, які можуть робити фантастичну анімацію, і потім цей матеріал здобуває мільйонну аудиторію. Це робить не ШІ, це роблять руки і голови. І звісно, що таких працівників, які дуже цінні на ринку, дуже важко навчити за рік, два, три. Але знову ж таки, у мене є переконання, що війна надовго і всім нам, хто залишився в Україні, доведеться повоювати”, – сказала вона.

Прорватися туди, куди не пускають, допомагає зухвалість

У медійників Сумщини є проблеми з доступом до прикордонної зони, розповіла виконавча директорка “Кордон.Медіа” та регіональна представниця Інституту масової інформації Альона Яцина.

“Якщо казати про виклики, з якими ми стикаємося під час роботи на кордоні, то найперше – це фізична безпека. Поділюся нашим досвідом поїздок на кордон: перше, що нам допомагає, це зухвалість. Якщо нас військові не пускають кудись дуже довго, ми починаємо спілкуватися з іншими військовими, дізнаємося всю ситуацію і якщо там реально дуже небезпечно, то звісно ніхто туди не їде, адже гарний журналіст – живий журналіст. Однак, якщо ризики, які пресофіцер оцінює, як високі, перевищені, то ми шукаємо різні способи: їздимо з аграріями, з військовими, в кузові вантажної машини”, — поділилася Альона Яцина.

Кадровий голод – найбільша проблема медіа деокупованих громад

Ще один виклик для медіа, на якому акцентувала увагу екс-директорка ТРК “Тростянець” Леся Шелест – це кадровий голод. За її словами, ця проблема актуальна для всіх, але найбільше для маленьких деокупованих громад, адже їх медіа немає великих фінансових можливостей, аби заохотити людей до роботи.

“Кадровий голод – це найбільший виклик. Це, звичайно, актуально для всіх, але в маленьких деокупованих громадах, де дуже невеликі фінансові можливості, дуже важко залучати людей. Люди йдуть з різних причин: одна дівчинка пішла у декрет, інша виснажилася і перейшла у більш спокійну сферу, бо телебачення потребує дуже багато позаробочого часу, робота в вихідні і таке інше. 

Я рік пропрацювала менеджером і намагалася робити нашу компанію людиноцентричною, завжди йшла на зустріч і люди мені досі дякують за це. Але все одно ми відчуваємо потребу у кваліфікованих кадрах, ми не можемо взяти просто коголь, ця людина має бути з освітою, розбиратись у ситуації, вміти швидко навчитись монтувати, бо наші журналісти це і оператор, і монтажер, і редактор, і журналіст – це дуже універсальна людина”, – розповідає Леся Шелест.

Майбутнє за журналістами, здатними до багатозадачності

Адаптація до нових умов багатозадачності для журналістів — один із основних викликів для Суспільного Житомира, каже головний редактор Дмитро Клименко.

“У нас відбувся шалене зростання аудиторії, і це певний виклик, адже тепер має бути інша якість роботи, більша кількість матеріалів. Ці два з половиною роки ми займалися тим, що адаптовували нашу систему телевізійників для роботи у медіа. Перед нами зараз завдання зробити не репортаж, а пакет матеріалів – ми їдемо на зйомки, пишемо радіо, робимо кепшени,

знімаємо репортаж, готуємо включення і знімаємо матеріали, які потім видаватимуться. Це виклик, адже тут піднімається кадрове питання: не кожна людина, яка 10-15 років працює на Суспільному, а до того на обласному, може це зробити”, – підсумував він.

Гранти для регіональних медіа – пріоритет донорів

Посольство США останнім часом частіше і охочіше підтримує саме регіональні редакції, ніж загальноукраїнські, зазначила представниця Посольства Ольга Жиряченкова.

Директорка ІМІ Оксана Романюк дала кілька порад учасникам медіафоруму, як правильно писати гранти, які будуть підтримані донорами:

• віднайти те, чим редакції відрізняються від інших, і вказати це у заявці;
• показати у заявці, які зміни відбудуться завдяки виконанню грантового проєкту;
• підійти ґрунтовно до складання заявки та написання бюджету, адже це дає можливість донорам зрозуміти, що редакція виконає проект та ретельно прозвітує.

Захід провів хаб Інституту масової інформації “Медіабаза Чернігів” за підтримки Посольства США в рамках реалізації проєкту “Підтримка діяльності локальних медіа Чернігівської області”.