– Частина 3 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) не допускає  «звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації».

   Випадок, коли можна звільняти в період непрацездатності, передбачений пунктом п’ятим статті 40 КЗпП: «нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності». Як бачимо, КЗпП дає можливість звільнити працівника під час тимчасової непрацездатності за певних умов:

працівник не з’являється на роботі більше чотирьох  місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами);

захворювання не повинно бути таким, для яких законодавством установлено більш тривалий строк збереження місця роботи; тимчасова непрацездатність працівника не повинна бути пов’язана з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням. В такому випадку за працівником зберігається місце роботи до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

   Для розірвання трудового договору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП необхідно дотримуватися наступної процедури:

– визначити період тимчасової непрацездатності працівника, який повинен бути безперервним та тривати більше чотирьох місяців;

– встановити, чи не належить захворювання до тих випадків, коли за працівником на період тимчасової непрацездатності робоче місце зберігається на більш тривалий строк;

– з’ясуйте, чи не належить працівник до пільгових категорій, яких не можна звільняти за ініціативою власника або уповноваженого ним органу;

– отримайте згоду профспілкової організації на звільнення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП, якщо працівник є членом профспілки.

   Розірвання трудового договору на підставі п. 5 ч.1 ст.40 КЗпП  можливе тільки в період тимчасової непрацездатності. Якщо працівник став до роботи, його звільнення за зазначеною підставою неможливе.

   Запис до трудової книжки має бути таким: «Звільнений у зв’язку з нез’явленням на роботі протягом більше чотирьох місяців підряд унаслідок тимчасової непрацездатності, п. 5 ч.1 ст.40 КЗпП України». В той же час у наказі про звільнення зазначається виробнича необхідність. Наказ повинен бути обґрунтований не хворобою працівника, а необхідністю замінити непрацездатного працівника у зв’язку з неможливістю перерозподілити його обов’язки або прийняти іншого працівника тимчасово.

   Відповідно до статей 47 та 116 КЗпП вимагається проведення остаточного розрахунку, надання копії наказу про звільнення і трудової книжки у день звільнення працівника. Для виконання цього у день звільнення необхідно направити на домашню адресу працівника копію наказу про звільнення і пропозицію з’явитися за трудовою книжкою. Зробити це бажано рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Консультації надаються в рамках виконання проєкту Тернопільського прес-клубу «Сприяння медіа реформам та розвитку регіональної журналістики» за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

    Запитання можна попередньо надсилати на таку електронну адресу – Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.