– Відповідно до статті 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» допомога по частковому безробіттю на період карантину надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв’язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів, передбачених карантином та/або надзвичайною ситуацією, встановленими Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, за зверненням роботодавця для її виплати працівникам. Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації надається роботодавцям.

   Частина шоста статті 47-1 цього Закону встановлює умову, що «у разі порушення гарантій зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації (розірвання трудового договору протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів, – протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги), з дня закінчення виплати допомоги з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), пунктом 1 статті 36, частиною третьою статті 38 Кодексу законів України про працю, кошти повертаються в повному обсязі до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття».

   Отже, якщо ви звільнили за скороченням працівників раніше, ніж через шість місяців з дня закінчення виплати допомоги, вам доведеться повернути кошти. Можливості стягнути ці кошти зі звільненого працівника, якщо вони вже були йому виплачені, статтею 127 КЗпП не передбачено. Порушенням гарантії зайнятості осіб, яким виплачувалася допомога по частковому безробіттю під час карантину, є звільнення з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 (крім повної ліквідації або припинення діяльності роботодавця), п. 1 ст. 36, ч. 3 ст. 38 КЗпП:

   – звільнення за ініціативою роботодавця через зміни в організації виробництва і праці, зокрема, реорганізації підприємства, скорочення чисельності або штату працівників;

   – звільнення за угодою сторін;

   – звільнення працівника за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

   Припинення трудових відносин з однієї з перелічених причин протягом шести місяців (якщо допомога виплачувалася менше ніж 180 календарних днів — протягом періоду, що дорівнює періоду виплати допомоги) з дня закінчення виплати допомоги, тягне за собою повернення допомоги по частковому безробіттю на період карантину до Фонду соцстрахування від безробіття. При звільненні працівника за власним бажанням, відповідно до частини 1 статті 38 КЗпП, обов’язку повертати допомогу немає.

    Консультації надаються в рамках виконання проекту Тернопільського прес-клубу «Сприяння медіа реформам та розвитку регіональної журналістики» за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.

    Запитання можна попередньо надсилати на таку електронну адресу – Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.