Сьогодні: 10.04.2020
banner468x60

«Чоловік – голова, жінка – шия» - один з яскравих гендерних аспектів децентралізації на Чернігівщині

Нові можливості й водночас виклики для жінок, що привнесли в наше життя адміністративна реформа та розвиток територіальних громад, досліджує науковець з Чернігова, кандидат філософських наук Людмила Чабак. Думками та висновками вона поділилися в збірці «Жінки Чернігівщини: історія та сучасність», яка побачила світ на початку 2020-го. Варто зауважити, що ця збірка підготовлена та видана за матеріалами тематичної науково-практичної конференції, що пройшла в області в лютому 2019-го. 

 

-        Ідея дослідити роль жінок у сфері місцевого самоврядування викликала зацікавлення багатьох сторін, зокрема, Департаменту сім'ї, молоді та спорту Чернігівської ОДА, Національного університету «Чернігівський колегіум», Громадської організації «Спілка жінок Чернігівщини», тощо, - розповідає про цю колективну працю Людмила Анатоліївна. – Ми мали на меті проаналізувати, як гендерний компонент реалізується в ОТГ. Для них ця тема ще нова, не зовсім зрозуміла, але цікава. Саме зараз формуються структура, штат органів місцевого самоврядування, тож як це відбувається, як впливає гендерний підхід на кадрову політику в громадах? Ми намагалися зауважити певні тенденції. Зокрема, кількість жінок серед депутатів, серед керівників ОТГ, а також ментальні зміни, які відбуваються з жінками та чоловіками у громадах. Поставало питання, як обирають виборці, чи зважають на те, хто саме - чоловік чи жінка - має бути за кермом управління громадою. Збірка дає багато зрізів і відповідей на такі питання. Це наші авторські дослідження, що спираються на певні статистичні дані, доступні на 2019-й рік.

-       Пані Людмило, кількісні показники – цікаві! Тож яка ситуація в громадах нашої області?

-       Коли я аналізувала результати виборів в ОТГ (що відбулися влітку 2019-го), то з’ясувалося, що керівниками об’єднаних громад стали виключно чоловіки. Водночас, якщо говорити загалом про керівний склад, то другою людиною в громаді, яка впливає на її життя, є секретар ради. Це свого роду політична фігура, і на цій посаді переважають жінки за дуже поодинокими виключеннями (зараз на 50 громад лише 2-3 чоловіки – секретарі). Як це пояснити? Напевно, даються взнаки стереотипне уявлення: чоловік – це голова, а жінка - шия. Коли ми говоримо про секретаря ради, то маємо розуміти, що ця людина обирається на посаду з числа депутатів. І якщо проаналізувати кількісне представництво чоловіків і жінок серед депутатів рад, то в них часто переважають жінки. І коли треба обрати людину, яка має певні компетенції, знання, досвід, яка готова вести документацію та брати на себе значний обсяг роботи, дипломатично взаємодіяти з різними силами, то дуже часто вибір падає на жінку. Стереотипно вважається, що вона краще підходить.

-       Цікаво, а чи були взагалі жінки серед кандидатів на посаду голів?

-       Так, але я не думаю, що стать грала вирішальну роль. Якщо говорити про літні вибори, то серед переможців були переважно діючі вже керівники громад – сільські, селищні, міські голови. Тобто підтримка виборців показала рівень довіри до тих людей, які розпочинали децентралізацію. Треба сказати, що в нашій області є громади, очолювані жінками. Загалом їх трохи менше третини. Зокрема, це Варвинська, Бобровицька, Куликівська, Плисківська, Парафіївська, Малодівицька, Височанська, Тупичівська, Ічнянська, Козелецька ОТГ. Вони цілковито спроможні, рівень розвитку громад не гірший, ніж тих, які очолюють чоловіки. Жінки справляються зі своїми обов’язками на високому рівні. Причому вік цих керівниць також різний, є серед них молоді жінки. Зауважу, що як мінімум 4 жінкам – секретарям – доводилося виконувати обов’язки голови в силу тих чи інших обставин. І вони також ефективно справлялися під час відсутності голів-чоловіків. Ще одна тенденція, що спостерігається дуже чітко: серед керівників середньої ланки (начальники відділів, спеціалісти) у громадах жінок переважна більшість.

-       Як вважаєте, чому склалася така ситуація?

-       На мою думку, є певні посади, які традиційно вважаються жіночими – бухгалтерські, наприклад, а також у гуманітарній сфері (начальники відділів культури, керівники клубів, бібліотек переважно – жінки). Напевно, це пов’язано з рівнем заробітної плати. Прямої кореляції тут нема, але варто це досліджувати й говорити прямо, що жінка часто готова працювати за меншу заробітну плату. Напевно, відіграють роль ще й інші фактори, які тримають жінку в громаді: школа, садочок, батьки тощо. Ще одна проблема, яку ми спостерігаємо в ОТГ, – брак фахівців з вищою освітою. Але  в громадах чимало освічених жінок, які хочуть і готові працювати. Тому вони готові займати вакансії, що відкриваються. Загалом на цей момент в Чернігівській області утворено 50 ОТГ. Впродовж 2019-го року з’явилися 11 нових громад. Там тільки почалося формування структури, штатів, тому говорити про гендерний портрет цих громад поки що зарано.

Ще один момент, що заслуговує на увагу: на посадах старост і в.о. старост дуже багато жінок. У деяких громадах вони навіть переважають кількісно. Це теж керівники, яким люди висловили свою довіру та підтримку. Впродовж 2020-го нас очікують нові виборчі процеси, тож будемо дивитися, кого люди обиратимуть.

-       В збірці «Жінки Чернігівщини: історія і сучасність» йдеться також про світоглядні зміни, що відбуваються в органах місцевого самоврядування. Це стосується й розуміння «традиційних ролей чоловіка та жінки». Які тенденції ви спостерігаєте?

-       Децентралізація як така створила й надала українським жінкам нові можливості, але водночас і нові виклики. Можливості – це те, про що ми говорили – взяти участь в управлінні громадою, в її розвитку. Можна говорити, що кількість робочих місць в ОТГ зростає. І тому для жінок це нові можливості. Але водночас і нові виклики, оскільки треба мати певний набір знань, навичок. Як на мене, це ще один перспективний напрямок досліджень, - ті ментальні зміни, які відбулися з жінками-керівниками в громадах. Переважна більшість з них вже працювали, очолювали сільські чи селищні ради до об’єднання. Але зараз вийшли на новий рівень відповідальності, кола обов’язків. І ми вже помічаємо, як вони зростають як фахівці. Цей процес триває.

-       Поділіться, будь ласка, які з тих матеріалів, що були надруковані в збірці, вас найбільше зацікавили?

-       Напевно, кожен з них заслуговує на увагу, це залежить від ваших особистих і професійних інтересів. Є статті, що стосуються трудових відносин, рівня зарплат. Коли мова йде про те, де можуть бути зайняті жінки в громадах, як можуть себе показати, варто приділити увагу громадським ініціативам, просторам, в яких жінка може продемонструвати свої здібності. В об'єднаній територіальній громаді це може бути сучасна бібліотека - такий собі хаб чи культурний простір, де проводяться лекції, майстер-класи, презентації. І до їх проведення можуть бути залучені активні жінки громади. Є складні теми, як от запобігання домашньому насильству. Є деякі речі, над якими ще треба працювати в громадах. Це, зокрема, гендерний компонент у сфері управління, гендерно-орієнтоване бюджетування, гендерні стереотипи. Статистика, про яку ми згадували на початку розмови, дуже часто – наслідок гендерних стереотипів, які позначаються на виборчому процесі, на пошуку кандидатів на посаду. Досліджувати вплив цих стереотипів теж дуже цікаво. Якщо в містах цей вплив деяким чином нівелюється, то в малих населених пунктах він ще доволі відчутний. Є певні історичні розвідки. Власне, мої колеги намагалися доволі різнопланово подивитися на ці процеси. Реформа триває, тому вже за рік можна буде проаналізувати зміни та порівняти з сьогоднішньою ситуацією.

Взагалі варто відзначити, що це видання доволі унікальне. Поступово подібні дослідження починають з’являтися, але як гендерний аспект пов'язаний з реформою децентралізації – ми спробували проаналізувати чи не першими в Україні. Принаймні я таких збірок ще не зустрічала.

 

Розмовляла Вікторія Сидорова

Нові можливості й водночас виклики для жінок, що привнесли в наше життя адміністративна реформа та розвиток територіальних громад, досліджує науковець з Чернігова, кандидат філософських наук Людмила Чабак. Думками та висновками вона поділилися в збірці «Жінки Чернігівщини: історія та сучасність», яка побачила світ на початку 2020-го. Варто зауважити, що ця збірка підготовлена та видана за матеріалами тематичної науково-практичної конференції, що пройшла в області в лютому 2019-го. 

-        Ідея дослідити роль жінок у сфері місцевого самоврядування викликала зацікавлення багатьох сторін, зокрема, Департаменту сім'ї, молоді та спорту Чернігівської ОДА, Національного університету «Чернігівський колегіум», Громадської організації «Спілка жінок Чернігівщини», тощо, - розповідає про цю колективну працю Людмила Анатоліївна. – Ми мали на меті проаналізувати, як гендерний компонент реалізується в ОТГ. Для них ця тема ще нова, не зовсім зрозуміла, але цікава. Саме зараз формуються структура, штат органів місцевого самоврядування, тож як це відбувається, як впливає гендерний підхід на кадрову політику в громадах? Ми намагалися зауважити певні тенденції. Зокрема, кількість жінок серед депутатів, серед керівників ОТГ, а також ментальні зміни, які відбуваються з жінками та чоловіками у громадах. Поставало питання, як обирають виборці, чи зважають на те, хто саме - чоловік чи жінка - має бути за кермом управління громадою. Збірка дає багато зрізів і відповідей на такі питання. Це наші авторські дослідження, що спираються на певні статистичні дані, доступні на 2019-й рік.

-       Пані Людмило, кількісні показники – цікаві! Тож яка ситуація в громадах нашої області?

-       Коли я аналізувала результати виборів в ОТГ (що відбулися влітку 2019-го), то з’ясувалося, що керівниками об’єднаних громад стали виключно чоловіки. Водночас, якщо говорити загалом про керівний склад, то другою людиною в громаді, яка впливає на її життя, є секретар ради. Це свого роду політична фігура, і на цій посаді переважають жінки за дуже поодинокими виключеннями (зараз на 50 громад лише 2-3 чоловіки – секретарі). Як це пояснити? Напевно, даються взнаки стереотипне уявлення: чоловік – це голова, а жінка - шия. Коли ми говоримо про секретаря ради, то маємо розуміти, що ця людина обирається на посаду з числа депутатів. І якщо проаналізувати кількісне представництво чоловіків і жінок серед депутатів рад, то в них часто переважають жінки. І коли треба обрати людину, яка має певні компетенції, знання, досвід, яка готова вести документацію та брати на себе значний обсяг роботи, дипломатично взаємодіяти з різними силами, то дуже часто вибір падає на жінку. Стереотипно вважається, що вона краще підходить.

-       Цікаво, а чи були взагалі жінки серед кандидатів на посаду голів?

-       Так, але я не думаю, що стать грала вирішальну роль. Якщо говорити про літні вибори, то серед переможців були переважно діючі вже керівники громад – сільські, селищні, міські голови. Тобто підтримка виборців показала рівень довіри до тих людей, які розпочинали децентралізацію. Треба сказати, що в нашій області є громади, очолювані жінками. Загалом їх трохи менше третини. Зокрема, це Варвинська, Бобровицька, Куликівська, Плисківська, Парафіївська, Малодівицька, Височанська, Тупичівська, Ічнянська, Козелецька ОТГ. Вони цілковито спроможні, рівень розвитку громад не гірший, ніж тих, які очолюють чоловіки. Жінки справляються зі своїми обов’язками на високому рівні. Причому вік цих керівниць також різний, є серед них молоді жінки. Зауважу, що як мінімум 4 жінкам – секретарям – доводилося виконувати обов’язки голови в силу тих чи інших обставин. І вони також ефективно справлялися під час відсутності голів-чоловіків. Ще одна тенденція, що спостерігається дуже чітко: серед керівників середньої ланки (начальники відділів, спеціалісти) у громадах жінок переважна більшість.

-       Як вважаєте, чому склалася така ситуація?

-       На мою думку, є певні посади, які традиційно вважаються жіночими – бухгалтерські, наприклад, а також у гуманітарній сфері (начальники відділів культури, керівники клубів, бібліотек переважно – жінки). Напевно, це пов’язано з рівнем заробітної плати. Прямої кореляції тут нема, але варто це досліджувати й говорити прямо, що жінка часто готова працювати за меншу заробітну плату. Напевно, відіграють роль ще й інші фактори, які тримають жінку в громаді: школа, садочок, батьки тощо. Ще одна проблема, яку ми спостерігаємо в ОТГ, – брак фахівців з вищою освітою. Але  в громадах чимало освічених жінок, які хочуть і готові працювати. Тому вони готові займати вакансії, що відкриваються. Загалом на цей момент в Чернігівській області утворено 50 ОТГ. Впродовж 2019-го року з’явилися 11 нових громад. Там тільки почалося формування структури, штатів, тому говорити про гендерний портрет цих громад поки що зарано.

Ще один момент, що заслуговує на увагу: на посадах старост і в.о. старост дуже багато жінок. У деяких громадах вони навіть переважають кількісно. Це теж керівники, яким люди висловили свою довіру та підтримку. Впродовж 2020-го нас очікують нові виборчі процеси, тож будемо дивитися, кого люди обиратимуть.

-       В збірці «Жінки Чернігівщини: історія і сучасність» йдеться також про світоглядні зміни, що відбуваються в органах місцевого самоврядування. Це стосується й розуміння «традиційних ролей чоловіка та жінки». Які тенденції ви спостерігаєте?

-       Децентралізація як така створила й надала українським жінкам нові можливості, але водночас і нові виклики. Можливості – це те, про що ми говорили – взяти участь в управлінні громадою, в її розвитку. Можна говорити, що кількість робочих місць в ОТГ зростає. І тому для жінок це нові можливості. Але водночас і нові виклики, оскільки треба мати певний набір знань, навичок. Як на мене, це ще один перспективний напрямок досліджень, - ті ментальні зміни, які відбулися з жінками-керівниками в громадах. Переважна більшість з них вже працювали, очолювали сільські чи селищні ради до об’єднання. Але зараз вийшли на новий рівень відповідальності, кола обов’язків. І ми вже помічаємо, як вони зростають як фахівці. Цей процес триває.

-       Поділіться, будь ласка, які з тих матеріалів, що були надруковані в збірці, вас найбільше зацікавили?

-       Напевно, кожен з них заслуговує на увагу, це залежить від ваших особистих і професійних інтересів. Є статті, що стосуються трудових відносин, рівня зарплат. Коли мова йде про те, де можуть бути зайняті жінки в громадах, як можуть себе показати, варто приділити увагу громадським ініціативам, просторам, в яких жінка може продемонструвати свої здібності. В об'єднаній територіальній громаді це може бути сучасна бібліотека - такий собі хаб чи культурний простір, де проводяться лекції, майстер-класи, презентації. І до їх проведення можуть бути залучені активні жінки громади. Є складні теми, як от запобігання домашньому насильству. Є деякі речі, над якими ще треба працювати в громадах. Це, зокрема, гендерний компонент у сфері управління, гендерно-орієнтоване бюджетування, гендерні стереотипи. Статистика, про яку ми згадували на початку розмови, дуже часто – наслідок гендерних стереотипів, які позначаються на виборчому процесі, на пошуку кандидатів на посаду. Досліджувати вплив цих стереотипів теж дуже цікаво. Якщо в містах цей вплив деяким чином нівелюється, то в малих населених пунктах він ще доволі відчутний. Є певні історичні розвідки. Власне, мої колеги намагалися доволі різнопланово подивитися на ці процеси. Реформа триває, тому вже за рік можна буде проаналізувати зміни та порівняти з сьогоднішньою ситуацією.

Взагалі варто відзначити, що це видання доволі унікальне. Поступово подібні дослідження починають з’являтися, але як гендерний аспект пов'язаний з реформою децентралізації – ми спробували проаналізувати чи не першими в Україні. Принаймні я таких збірок ще не зустрічала.

Розмовляла Вікторія Сидорова

 


  • АНОНСИ ПОДІЙ
  • ПОПУЛЯРНЕ
  • 1
  • 2
  • 3
Prev Next