Сьогодні: 15.12.2018
banner468x60

ЯК ЛЮДЯМ З ІНВАЛІДНІСТЮ ЗНАЙТИ МІСЦЕ НА РИНКУ ПРАЦІ?

Відповідь на це складне й болюче для багатьох чернігівців питання шукали представники громадського сектору та журналісти під час круглого столу, що пройшов 16 листопада за ініціативою Чернігівської обласної благодійної організації «Аратта» (голова правління – Вікторія Філатова). До обговорення долучилися також директор Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Володимир Бобруйко, начальниця відділу обласного Центру зайнятості Марина Кривопала, представниця роботодавців - Олена Луста від ГО «Сяйво Сіверщини», а також активісти громадських організацій «Логос», «Милосердя та доброта», «Дорога до серця». Переконливо розповіли про результати проекту його учасниці Катерина Шевченко та Наталія Скепська.

-         Аби людина з інвалідністю почувала себе повноцінною в суспільстві, їй потрібна соціалізація. Це уміння взаємодіяти з іншими, знаходити своє місце в творчому та професійному житті, це також розуміння, для чого ти тут, - відзначила у вступному слові Вікторія Філатова. - Щоб надати нашим підопічним дієву допомогу, з червня цього року «Аратта» реалізує проект «Повноцінне життя: навички для людей з інвалідністю, затребувані ринком праці». Нас підтримав фонд BEARR Trust за програмою Small Grants Scheme 2018. На своїй базі ми проводимо навчання для людей з інвалідністю віком від 20 до 40 років за такими напрямками: комп’ютерна грамотність, англійська мова, перукарська майстерність і манікюр.

Як розповіла Вікторія Філатова, головна мета проекту – допомогти людям з інвалідністю отримати практичні навички в обраній професії, що допоможе їм самостійно заробляти, приносити користь і почуватися затребуваними. В планах організації – навіть відкрити салон, який би надавав послуги перукаря та манікюру. Ще одна мета проекту - привернути увагу громадськості до цієї теми, налагодити контакт з роботодавцями, напрацювати шляхи взаємодії.

-         Право на працю осіб із обмеженими можливостями гарантує, перш за все, Конституція України, - зауважив під час виступу Володимир Бобруйко. -Крім того, Україна ратифікувала низку міжнародних актів, які мають запобігти дискримінації осіб з інвалідністю у сфері праці. Це, зокрема, Конвенції МОП № 159 «Про професійну реабілітацію інвалідів», № 173 «Про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця», декларації ООН «Про права розумово відсталих осіб», «Про права інвалідів», «Про стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів», Конвенція про права інвалідів; низка рекомендацій Ради Європи і т. д.

Директор Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги нагадав присутнім, що Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" гарантує таким людям рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами. Закон, зокрема, зобов’язує підприємства, де працюють від 8 до 25 осіб, мати в штаті хоча б одну особу з інвалідністю. Якщо в колективі більше працівників, то людей з інвалідністю має бути не менше 4%. Підприємства та установи, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для інвалідів і для заповнення вакансій можуть звертатися до центрів зайнятості.

Володимир Бобруйко вважає, що ці закони мають виконуватись, але, на жаль, це не завжди так. Зокрема, в ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в ст.17 зазначено, що відмова в прийняті на роботу або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків.

-         До нас часто звертаються особи з інвалідністю, в тому числі, з питань, пов’язаних із трудовими відносинами, щодо скорочення посади або звільнення, - зазначив юрист. - Були і випадки поновлення на роботі осіб з інвалідністю. Але загалом складно довести, що скорочення чи звільнення відбулося саме через інвалідність, мають бути відповідні докази, наприклад, письмова відмова роботодавця, де це вказується. Мене також запитують, чи може особа з І групою інвалідності працювати? Так, може, якщо немає висновків медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про зворотнє.

Наразі люди з інвалідністю часто шукають роботу за допомогою Державної служби зайнятості. Втім, одним із головних документів для працевлаштування є рекомендація медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). І якщо там вказано, що людина з інвалідністю непрацездатна, центр зайнятості не може взяти її на облік, навіть якщо вона хоче виконувати якусь роботу по силах. Тоді залишається розраховувати лише на соціальну допомогу від держави. Начальниця відділу Чернігівського обласного центру зайнятості Марина Кривопала розповіла, що з початку року на обліку в службі зайнятості області перебувало більш ніж 1200 осіб, які мають різні групи інвалідності. 322 людини були працевлаштовані. Наразі в базі налічується понад 90 вакансій, де роботодавець зазначає, що готовий взяти особу з інвалідністю.

-         Служба зайнятості приділяє велику увагу людям з інвалідністю, які не можуть реалізувати себе на ринку праці, але готові відкрити власну справу, - зазначила пані Марина. - Наприклад, минулого року в Ніжинському районі колишній безробітний - особа з інвалідністю відкрив власну справу з виробництва та постачання готових страв, взяв 6 найманих працівників. В Добрянці Ріпкинського району колишній безробітний відкрив два приватних музеї: Будинок старообрядництва та Музей з колекцією порцелянових ляльок і ялинкових прикрас. Колишній безробітний, учасник АТО, за сприяння центру зайнятості відкрив власну справу з виробництва засобів гігієни, отримавши одноразову суму допомоги для започаткування справи. Тобто ми маємо позитивні приклади й успішні історії.

Під час обговорення представниця ГО «Сяйво Сіверщини» Олена Луста запропонувала створити реєстр людей з інвалідністю, які прагнуть бути корисними, прагнуть реалізації та можуть працювати в різних сферах. Цей реєстр був би корисним для роботодавців. Однак хто може виконати таку роботу - центр зайнятості чи громадський сектор – питання поки що відкрите. Але в тому, що люди з інвалідністю – цінний і поки що не оцінений належним чином трудовий ресурс – учасники обговорення не мають жодних сумнівів. Як свідчить статистика ВООЗ, рівень інвалідизації жителів планети сягає понад 1 мільярд, це близько15% населення. Водночас у Китаї працюють десь 80% інвалідів, у Великобританії – 40%, у США – 29%. В Україні ж офіційно працевлаштовані близько 30% осіб із інвалідністю працездатного віку. Втім, за даними американського звіту про права людини, реальна кількість – лише 13%. Тож питання дуже актуальне.

У Великобританії, яка є одним із лідерів у Європі з працевлаштування людей із інвалідністю, передбачено організацію підприємств із полегшеним режимом праці, де робітники опановують нові професії й переходять на звичайні підприємства. В США з роботодавців, які відмовляються надати роботу особам з інвалідністю, стягують значний штраф, а компанії, що беруть таких працівників, мають пільги з оподаткування. У Швеції уряд стимулює роботодавців виплатою індивідуальних дотацій на кожну працевлаштовану особу з інвалідністю. Сам працівник отримує допомогу з інвалідності й заробітну плату. У Німеччині діє державна програма зайнятості для осіб із важкими формами інвалідності, що передбачає низку субсидій і пільг для підприємців, які створюють такі робочі місця.

То що сьогодні можна порадити людині з інвалідністю, котра шукає роботу? Найперше - чітко визначитися, у якій саме галузі вона зможе реалізувати свої здібності. Друге - постійно вдосконалюватися, опановувати нові професійні навички, зокрема, у журналістиці, психології, бухгалтерії, юриспруденції чи вивченні іноземних мов, обов’язково володіти персональним комп’ютером. Третє – спілкуватися з людьми, яким вдалося знайти роботу чи створити свій бізнес, надихатися такими успішними історіями. Їх не багато, але вони є. Шукати однодумців. І пам’ятати: якщо людина має тверде прагнення реалізуватися у професії, ніякі перепони не завадять їй знайти своє місце на ринку праці.


  • АНОНСИ ПОДІЙ
  • ПОПУЛЯРНЕ
  • 1
  • 2
  • 3
Prev Next