Отже, до закінчення процесу роздержавлення українських газет залишилося півроку, а з 731 державного та комунального друкованого ЗМІ станом на кінець червня реформовано лише 211. Враховуючи тривалість процедури, сьогодні вже очевидно –  дуже багато комунальних видань вже не встигнуть провести процес реформування. І не суттєво, чи то через те,що засновники не прийняли рішення про перетворення редакції, чи бо сам трудовий колектив не прийняв відповідне рішення у відведений Законом строк, чи тому, що не знайшлося бажаючих приватизувати комунальне підприємство, чи через відсутність в Законі таких процедур перетворення, як виділ і поділ, чи ще з якоїсь причини. Результатом буде одне – визнання свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації недійсним з початку 2019 року. Що ж робити редакції, для якої припинення випуску газети означає припинення діяльності і відповідно звільнення усіх працівників? Зареєстрований у Верховній Раді 6 червня проект Закону про внесення змін до Закону України “Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації” ( № 8441), метою якого мало б бути забезпечення належного закінчення процесу реформування, на превеликий жаль, не надає відповіді на це запитання. Можна, звісно, заперечити – мовляв, Законопроект передбачає для цього аж два варіанти, а саме: «Стаття 81 Права трудового колективу редакції друкованого засобу масової інформації, що не був реформований через відсутність рішення засновника (співзасновників).

1. Якщо реформування друкованого засобу масової інформації та редакції не відбулося через неприйняття засновником (співзасновниками) рішення про реформування та про спосіб реформування друкованого засобу масової інформації та редакції протягом строку, встановленого частиною третьою статті 4 цього Закону, або через прийняття такого рішення, яке не відповідає вимогам законодавства, то трудовий колектив редакції  такого друкованого засобу масової інформації (не менше трьох четвертих його складу), може утворити новий суб’єкт господарювання (редакцію), який після завершення строку, визначеного частиною першою статті 2 цього Закону, протягом шести місяців матиме виключне право зареєструвати друкований засіб масової інформації з ідентичною назвою за умови збереження цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації.
2. Протягом шести місяців після завершення строку, визначеного частиною першою статті 2 цього Закону, суб’єкт господарювання, передбачений частиною першою цієї статті, що зареєстрував відповідний друкований засіб масової інформації, має право отримати у безоплатне користування строком на 5 років майно (крім приміщень і земельних ділянок), що на момент набрання чинності цим Законом перебувало на балансі редакції.
3. Суб’єкт господарювання, передбачений частиною першою цієї статті, що зареєстрував відповідний друкований засіб масової інформації, протягом шести місяців після завершення строку, визначеного частиною першою статті 2 цього Закону, має пріоритетне право на отримання в оренду приміщень та земельних ділянок, на яких розташовані ці приміщення, що перебувають у державній або комунальній власності, у яких на час реформування розташовувалися редакції відповідних друкованих засобів масової інформації, строком не менше ніж на 5 років з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій.
4. Реалізація прав, передбачених частинами другою та третьою цієї статті, здійснюється з урахуванням обмежень, визначених статтею 9 цього Закону».

Що ж, те, що 3/4 трудового колективу можуть створити нове підприємство – безспірно. Але через який механізм і якими документами це нове підприємство повинно доводити, що реформування друкованого засобу масової інформації та редакції не відбулося саме через «неприйняття засновником (співзасновниками) рішення про реформування та про спосіб реформування друкованого засобу масової інформації», або через «прийняття такого рішення, яке не відповідає вимогам законодавства», щоб реалізувати виключне право зареєструвати друкований засіб масової інформації з ідентичною назвою, за умови збереження цільового призначення, мови видання і тематичної спрямованості друкованого ЗМІ? Бо в частині першій цитованої статті вказано саме такі підстави. З врахуванням того, що в Законопроекті є пункт 42 статті 14, в якому йдеться, що протягом шести місяців після завершення строку реформування не допускається видача свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації з назвою, ідентичною назві друкованого ЗМІ та редакції, що не були реформовані з причини неприйняття рішення про реформування засновником (співзасновниками), окрім випадків, визначених статтею 8-1 цього Закону. Крім цього ще є частини 2 і 3 статті 81 ,в яких йдеться про право отримати майно і приміщення в того ж самого засновника, який перешкодив реформуванню.А якщо він не захоче  надати його добровільно? Добиватися права через суд? Але тоді знову треба обґрунтовувати його і доводити, що позивач (юридична особа) був створений тому,що реформування комунальних друкованого ЗМІ та редакції не відбулося саме через неприйняття засновником (співзасновниками) рішення про реформування та спосіб реформування друкованого засобу масової інформації та редакції, або через прийняття рішення, яке не відповідає вимогам законодавства.  Все це, починаючи від створення підприємства і аж до завершення судових процесів, трудовому колективу редакціїдоведеться фінансувати з власної кишені. А на скільки місяців затягнеться такий процес, передбачити важко….

Або ось візьмемо процес виділення, який додали у проекті до процесу перетворення. Як саме він має відбуватися? Через прийняття засновником рішення про виділення, де засновник знову той самий, а потім – прийняття рішення про реорганізацію за участю трудового колективу? Чи одразу через створення шляхом виділу товариства з обмеженою відповідальністю з послідуючим виходом зі складу учасників та одночасним прийняттям до складу учасників членів трудового колективу? Останнє, зрозуміло, простіше, але … не вкладається в прописані Законом (як і Законопроектом) процедури.

З огляду на все, викладене вище, хочу звернути увагу редакцій комунальних ЗМІ на наступну норму Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»: Стаття 8. Право на заснування друкованого засобу масової інформації.
Право на заснування  друкованого  засобу  масової  інформації належить:
громадянам України, громадянам інших  держав  та  особам  без громадянства, не обмеженим у цивільній правоздатності та цивільній дієздатності;
юридичним особам України та інших держав;
трудовим колективам підприємств,  установ  і  організацій  на підставі відповідного рішення загальних зборів (конференції).
Органи  державної  влади,  інші  державні  органи  та  органи місцевого   самоврядування   не   можуть   виступати  засновниками (співзасновниками) друкованих засобів масової інформації.

   Особа, яка заснувала друкований засіб масової  інформації,  є його засновником. Особи, які об’єдналися з метою спільного заснування  видання, вважаються його співзасновниками.

   Отже, якщо з якоїсь причини ви не встигаєте реформуватися, але прагнете зберегти газету та свої робочі місця, запропонуйте засновникам друкованого видання передати права засновника ЗМІ трудовому колективу редакції. Такий засновник друкованого ЗМІ, як трудовий колектив, під дію Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», не підпадає. І це вихід.