Знайомтесь: Леонід Душа — голова Батуринської об’єднаної територіальної громади. Людина, яка думає не лише про себе, а про весь чотирьохтисячний колектив. Слухаєш його і розумієш — він дійсно вболіває за проблеми громади, яка чотири роки тому довірила йому керувати містом, яке вже тепер стало центром ОТГ.
Багато чого ми, журналісти з багатьох куточків України, які наприкінці квітня побували у Батурині, довідалися від Леоніда Душі та його заступника, молодого і перспективного Валентина Потерухи. Дещо вражало, а від чогось було й ніяково. Воно й зрозуміло. Хіба може бути одразу все гладко? Особливо тоді, коли перед громадами постали нові, досі невідомі орієнтири.
Проблеми не повсякденності
Леонід Душа справедливо дивується: як можна було тодішній владі бути осторонь вирішення навіть елементарних, але таки нагальних проблем. До прикладу, ще шість років тому у місті був дитячий садочок всього на 35 місць, тоді як у черзі знаходилося більше ста бажаючих. Справа почала рухатися з місця, коли новий голова взявся за цю проблему. Хоча, дізнається, для капітального ремонту приміщення довелося витратити біля 3 млн грн. І зараз в дитячому садочку більше 70 вихованців. У цьому році відкривають ще одну групу — ясельну.
У селі Городище, яке входить до Батуринської ОТГ, створили ФАП з можливістю проживати тут лікарю. До речі, площа помешкання — 120 квадратних метрів, і поки що вакансія медика тут вільна. Можливо, серед причин, є те, що багато молодих фахівців їдуть за кордон у пошуках іншого щастя, а головне — заробити хоча б трохи грошей на життя. Звичайно, зрозуміти «стратегічні» підходи нашої рідної влади досить важко. Якщо вже зробили, до прикладу, так, що в Україні коштує літр бензину 1 євро, як у Європі (все інше підігнали по цінах теж до європейстких), то чому ж тоді в нашій країні заробітна платня та пенсії такі мізерні?
Але повернімося до життя-буття Батуринської ОТГ. Якщо донедавна бюджет цієї громади разом з Городищенською та Матіївською сільськими радами становив 4,5 мільйони гривень, то нині він складає вже 14 млн. І це не дотації чи субвенції, а те, що заробила сама громада! Головне джерело доходів, це, безумовно, земля. Значним підкріпленням до місцевого бюджету міг би бути туризм, адже, як відомо, Батуринський край — колиска української історії. І хоча поки що від туристичної сфери дохід до фінансового кошика спільної громади не доходить, бо заповідник у Батурині має державний статус, а не комунальний, все ж таки, як повідомив голова ОТГ, скаржитися не доводиться. Бо те, що Батурин відомий відтепер не лише в Україні, а й в усьому світі, чи не основне мірило статусного значення міста. «І якби не Віктор Ющенко, котрий розпочав відродження дійсної історії, був би Батурин вже хутором, а не містом», — підкреслив Леонід Душа, завдячуючи екс-Президентові України.
Багато про що повідали журналістам голова Батуринської об’єднаної територіальної громади Леонід Душа та його перший заступник двадцятитрьохрічний Валентин Потеруха.
Вони висвітлили наступні питання: енергоефективність, «земля — годувальниця», встановлення «сонячної електростанції», збереження річки Сейм, вічно-живуча бюрократія, терниста дорога до об’єднання, залучення інвестицій, проблеми паліативного відділення: ставлення до літніх людей, вивезення сміття, безгоспні ліси, патріотичний фестиваль «Шабля» тощо.
Пряма мова:
Публікація стала можливою завдяки прес-туру «Регіональний вимір реформ, наскільки зміни в країні та області відповідають потребам місцевих жителів? Досвід туристично-аграрної Чернігівщини», організований Харківським прес-клубом у рамках Програми «Реформи в Україні очима журналістів регіональних медіа», що здійснюється при підтримці «Українського медійного проекту» (У-Медіа), Міжнародної організації Інтерньюз та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
