Цікаву інформацію на цю тему чернігівці та гості міста отримали під час чергової зустрічі в рамках проекту «Чернігів - #МістоСили», що відбулася в п’ятницю, 23 вересня, у форматі екскурсії. Нашим гідом став місцевий краєзнавець Сергій Колотуша. Важливо, що розповідь екскурсовода час від часу доповнював Олександр Чеван – голова Чернігівської міської єврейської громади та обласного об’єднання єврейських общин і організацій.
Коли євреї з’явилися на цих землях?
- Коли в Російській імперії формувалася «смуга осілості євреїв», то за «Положенням про євреїв» 1835 р., до неї увійшла і Чернігівська губернія, - пояснив Сергій Колотуша. - Після цього єврейська громада Чернігова почала швидко зростати. За звітом міської поліції, станом на 1850 р. з 6394 мешканців Чернігова 2741 осіб були євреями, що становило 42,9% населення. В документі зазначено, що євреї, крім ремісників, служать за наймом, торгують. А єврейський цвинтар у нашому місті діяв вже на поч.ХІХ ст.
«Але про євреїв на території Чернігово-Сіверщини було відомого набагато раніше, - додає Олексндар Чеван. - Дуже мало інформації про єврейську громаду знаходимо в джерелах доби Гетьманщини. А в домонгольський період в писемних джерелах зустрічаємо згадку про чернігівського раввина. Вона датується Х-ХІ ст. ст.» Сергій Колотуша зазначив, що йому зустрічалася інформація про те, що в тогочасний Лондон прибував купець з Чернігова, якого нібито звали Аарон. Отже, єврейська громада на цих землях існувала з давніх-давен.
В Чернігові ХІХ ст. євреї селилися переважно в районі вул. П’ятницької (цей мікрорайон навіть можна було назвати «гетто») та на Лісковиці. За словами Олександра Чевана, молельний будинок (чи синагога) в мікрорайоні Лісковиці (до слова, це приміщення збереглося) утримували біндюжники – тобто особи, котрі займалися вантажними перевезеннями. На Лісковиці також було багато будинків, де мешкала переважно єврейська «біднота» ремісники та дрібні торговці.
Чим займалися євреї в Чернігові?
З деяких документів відомо, що певні види ремесел у Чернігові в ХІХ ст. цілком перебували в руках у євреїв: шапкарі, ювеліри, годинникарі, сажотруси, мідники, склярі. А в заняттях кравецтвом, чоботарством, столярством євреї переважали. Нарівні з християнами вони працювали мулярами, ковалями, слюсарями, і лише теслями, пічниками та пекарями були християни. Ремеслами зазвичай займалися найбідніші євреї.
В сфері торгівлі були задіяні 864 особи єврейського походження (26,7%), у тому числі 183 жінки. Зороховичу належав великий магазин залізних товарів, Халфін спритно торгував мануфактурою. У Ципіна та Уріна можна було купити меблі, килими та інші предмети розкоші. Великий вибір товарів був у магазині купця Гозенпуда. Ювелірними виробами займався Шлепянов. Були також євреї-торговці, що тримали бакалійні крамниці на ринках.
Однією з найбільш відомих бізнес-леді того часу була Фанні Метрик-Данюшевська. Їй належав універсальний магазин, що розташовувася на розі вулиць Шосейної та Богоявленської (нині це вхід на Алею Героїв). Магазин мав декілька відділів, у тому числі галантерейний, музичний, взуттєвий, дорожний, канцелярський та креслярський, відділ головних уборів, відділ патефонів, швейних та друкарських машинок, велосипедів та багато інших. Він був доволі популярним закладом торгівлі, в якому за каталогами можна було замовляти модні речі з Європи.
А ще більше обговорень у Чернігові ХІХ ст. викликало особисте життя мадам, адже вона у віці 50+ і будучи вдовою (поховала двох чоловіків – купця та лікаря) вийшла заміж за сина свого прикажчика Гальперіна, якому було всього 17 років. До слова, один із синів Фанні одружився з дочкою Михайла Коцюбинського Іриною. В цьому шлюбі народився син – Флоріан Абрамович, який став відомим скульптором (він автор пам’ятника Михайлу Коцюбинському, що стоїть при вході в садок Коцюбинських у Чернігові, а також меморіалу на Савур-Могилі в Донецькій області).
Жінки з бідних єврейських родин працювали переважно прислугою та наймалися на поденну роботу. Деякі чоловіки громади (5%) служили у війську, 92 особи (2,8%) займалися навчальною та виховною діяльністю, 18 (0,5 %) – лікарняною та санітарною справою.
Соціальне підприємництво
Серед найбільш відомих громадських діячів міста можна назвати Ісаака Маркельса. Його батько, єврей-лахмітник Калман Маркельс , виграв за державною лотереєю 200 тис. руб. У заповіті він розпорядився щомісячно перераховувати 150 руб. на утримання єврейської богадільні. Цю справу продовжував його син, провізор Ісаак-Максим Маркельс. З цією родиною в нашому місті пов’язані одразу два будинки, що збереглися до нашого часу. Перший – житловий. Це прекрасна двоповерхова будівля напроти Макдональдсу (нинішня СЕС). Другий – найстаріша приватна аптека в місті (на розі Мстиславської та Шевченка, де кілька років тому розташувалася фірма «Абвер», що продає двері).
Відомо, що під час неврожаю 1891 р. І-М. Маркельс запропонував місту безпроцентну позику у 5 тис. руб. Іншим відомим благодійником у Чернігові був почесний громадянин міста Володимир Петрович Гутман, що пожертвував Чернігівській міській думі 35500 руб. на стипендії здібним учням. У складні часи єврейська громада, використовуючи коробочний збір та створивши єврейський комітет, швидко допомагала своїм біднякам.
На початку ХХ ст. єврейська громада складала вже близько 44 % мешканців міста. Відповідно до Міського положення 1892 р. євреї були обмежені у праві голосу та пропорційному представництві у міській думі. Євреї-гласні не обиралися, а призначалися за квотою всього 3-4 представника з 37-60 думців початку ХХ ст.
Де навчалися єврейські хлопці та дівчата?
Освітні реформи Російської імперії спрямовувалися на те, щоб викорінити традиційну єврейську освіту, виховати нове покоління «у дусі російської державності та християнської церкви». Однак традиційні єврейські початкові заклади – хедери, де навчали закону віри та єврейській грамоті, вистояли в цій боротьбі, в тому числі у Чернігові. У нашому місті існувала Талмуд-тора – громадський безкоштовний хедер, що утримувався за рахунок громади, хоча це приміщення було пристосованим.
Питання з приміщенням було вирішено у 1906 р. коштом меценаток А.П. Гутман та К.І. Красильщикової. У 1910-1911 рр. у закладі виховувалися 165 хлопчиків. Влада створила казенне єврейське училище, де викладали загальні предмети та працювали талановиті викладачі Рашкінд та Шикін. Ці ж учителі відкрили в Чернігові жіноче єврейське училище.
В 1910 р. у Чернігові було три чоловічі приватні єврейські училища та три жіночих. У 1913 р. відкрилося чотирикласне єврейське ремісниче училище на 160 місць, де вчили слюсарно-механічну справу, оскільки таких фахівців не вистачало. Середню освіту у Чернігівській гімназії або реальному училищі євреям здобути було вкрай складно, бо існували 10-15 % квоти на вступ. Якщо їх не встановлювала держава, то створювали директори закладів. Виключенням у Чернігові стала трикласна торговельна школа, де єврейські учні на початку ХХ ст. становили більшу частину. Це приміщення з червоної цегли збереглося, і саме там була кінцева точка нашого маршруту.
Чи можна було сповідувати свою релігію?
В ХІХ ст., якщо вірити «вікіпедії», в Чернігові діяла синагога та шість молитовних будинків. Олександр Чеван каже, що на поч. ХХ ст. в нашому місті було 4 синагоги. Впродовж 30 років XIX ст. на посаді чернігівського громадського рабина служив Єфрем Фрейдін. Наприкінці XIX – на початку ХХ ст. цю посаду обіймав Езевоїль-Олександр Турін, що мав освіту юридичного факультету Київського університету. У Чернігові обирали ще й духовних рабинів – релігійних наставників громади. Серед них відзначилися Йосип Тумаркін та Перець Хейн.
В хоральній синагозі, що збереглася в Чернігові, нині розташований Молодіжний театр. Єврейська громада колись піднімала питання про те, що було би добре повернути цю будівлю у власність громади, а театру виділити інше – більш пристосоване приміщення. Багато діячів культури сприймають цю ідею в штики. В цьому ми пересвідчилися під час екскурсії, коли до нас підійшов один з керівників Молодіжного театру і почав запевняти, що ніякої синагоги тут ніколи не було.
Загалом екскурсія вийшла доволі цікавою. Насамкінець гіда Сергія Колотушу очікував сюрприз. Олександр Чеван подарував йому одну зі збірок «Євреї Лівобережної України», яку єврейська громада Чернігова майже щороку видає за матеріалами науково-практичної конференції. Знайти це та інші видання, які розповідають про історію єврейської громади, можна в бібліотеках нашого міста.
Екскурсія на тему «Єврейська громада в історії Чернігова» відбулася завдяки проекту «Чернігів - #МістоСили», що реалізується у рамках програми «Діалог» центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас».
#ЦентрЛібертас #Діалог #МіжрелігійнийДіалог #LibertasCenter
