Отже, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 р. № 2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, впорядковано питання, як бути з працівниками, які відсутні з нез’ясованих причин. Це ті випадки, коли немає підстав для звільнення працівника за прогул без поважних причин, згідно пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Частину 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України доповнено пунктом 8-3 – «відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль». Цей пункт застосовується у випадку, коли працівник не з’являється на роботі і причини та його місцезнаходження невідомі. Для припинення дії трудового договору за цією підставою мають бути одночасно дотримані обидві умови та строк понад чотири місяці поспіль. Причини відсутності працівника в цьому випадку не мають значення.
Також законодавство доповнено новим видом відпустки без збереження заробітної плати, яка надається працівникові в обов’язковому порядку за його заявою. Це стосується працівників, які після початку війни виїхали в більш безпечні області України або за кордон. Були внесені зміни у Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15 березня 2022 року № 2136-IX, а саме – статтю 12 доповнено частиною четвертою такого змісту: «У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки»
На відміну від частини 3-ї цієї статті, в якій передбачено, що «протягом періоду дії воєнного стану роботодавець, на прохання працівника, може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною 1 статті 26 Закону України “Про відпустки”, надання відпустки, передбаченої частиною четвертою, є обов’язковим. Умовою надання такої відпустки є отримання працівником статусу переміщеної особи або підтвердження виїзду за кордон. Максимальна тривалість відпустки, яка надається в обов’язковому порядку, 90 календарних днів.
Про інші зміни до трудового законодавства йтиметься в наступних публікаціях.
Консультації надаються в рамках виконання проєкту Тернопільського прес-клубу «Сприяння медіа реформам та розвитку регіональної журналістики».
Запитання можна попередньо надсилати на таку електронну адресу – Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.
