Хвилини очікування на Блаженнішого перетворювалися на години для всіх тих, хто доклав зусиль та вклав душу в організацію свята для Митрополита Володимира. За словами Ксенії Зозулі, директора Галереї «Соборна», Чернігівська єпархія на території Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового в Галереї «Соборна» перша широко, так люблячи привітала Блаженнішого, створила унікальне свято. Адже вітання фактично розпочалися ще з 15 листопада. І всі бажаючі колективно приїжджають та вітають на території Метрополії. Чернігів же поздоровляв індивідуально, особливо!

Ще за два тижні у всіх недільних школах був проголошений конкурс малюнків для діточок. Про участь у ньому розповіла нам десятирічна Вероніка Ярема: «Запропонували нам на вибір три варіанти: намалювати самого Блаженнішого або ж такого, яким ми його уявляємо. Чи зобразити те, що хочемо йому подарувати. Хтось малював храм, хтось Митрополита Володимира. Я ж намалювала квіточку, бо саме її хотіла б йому подарувати. А коли вчителя побачили мій малюнок, визнали його найкращим. Так він і потрапив на цю виставку».

Після урочистих привітань та концерту з приводу ювілею за свої старанні роботи діти отримали грамоти та подарунки від самого Блаженнішого. Коментуючи таке дійство, Архієпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Амвросій наголосив, що це не тільки свято для Митрополита Володимира, а і для всіх цих діточок. «Спитаєте чому? Бо коли Блаженніший був маленьким, його віруюча мама привела до Преподобного Лаврентія. Коли той подивився на дитину, то сказав, що це буде велика людина. Нещодавно ж після реставрації будинку Лаврентія, ми освячували його. Тоді Блаженніший згадав, як той його благословив. Ця історія має надихати малечу до правди та віри. Дуже важливо, що діти поспілкувалися, хоч і недовго, із ним. Бо згадуватимуть про це все життя. Для церкви ж молодь – це майбутнє. І треба робити все, щоб вони виросли таким ж чистими і добрими. А малюнки важливі тим, що дітки доклали в них своїх зусиль, фантазували, подумки наближалися до Блаженнішого. І ще це свято тому, що перша самостійна Кафедра була у Чернігові (1969-1973 рр.). І коли Митрополит Володимир приїхав сюди, в ній діяла одно-єдина Воскресінська церква. Та коли він став проповідувати, то в цю церкву стільки стало людей приходити, що не вміщалися всі. І його слово попало в душі тих молодих людей. Вони вже народила своїх дітей, а ті своїх. Отож зерно проростає. Тому дуже важливо нагадати Блаженнішому, що він благословив присутніх тут діточок, як колись його Лаврентій. І що це слово попало і в їх душі, прорісши для добра, любові, віри крепкої та правди».

Опісля торжества на гостей чекав ще один подарунок – екскурсія до Києво-Печерської Лаври. Та в очах і посмішках кожного присутнього можна було прочитати, що свято продовжувалося. Свято душі, віри, надії та любові.

Ольга Різенко